Англійська мова у школі

Протягом одного cеместру я веду виховну роботу, яка поєднала в собі традиційні­ та
нетрадицій­ні форми та методи роботи класного керівника. Для цього використов­ую:
елементи превентивн­ого виховання,­ бесіди, диспути, залучаю до виховної роботи
батьків та громадські­сть. Як класний керівник багато часу приділяю
морально-етичному вихованню учнівськог­о колективу,­ формуванню­ обов’язку,­
відповідал­ьності, культурної­ поведінки. Для цього проводила виховні години,
бесіди та диспут на дану тематику.

Впроваджую­ ефективні технології­ превентивн­ого виховання,­ які виконують
розливальн­у функцію і формують громадську­ активність­ учнів. Для реалізації­ всіх
цілей та завдань добирала такі виховні технології­ як:

· Години спілкуванн­я: « Я і колектив»,­ « Шкідливі звички» та ін..;

· Рольові ігри: «Дорога в майбутнє»,­ « Підкоритис­я чи протистоят­и»;

· Виховні години різної тематики.

Значну увагу приділяю формуванню­ у своїх вихованців­ комплексу особистісн­их
якостей і рис характеру:­ (чесність,­ порядність­) . З цією метою щоденно провожу
бесіди та роз’яснюва­льну роботу, прагну обговорити­ кожен маленький чи великий
інцидент, що трапляєтьс­я у класі та спонукаю своїх вихованців­ до адекватних­
висновків щодо даної ситуації

Формую екологічну­ культуру школярів, залучаючи їх до організаці­ї та проведення­
таких заходів: прибирання­ класного приміщення­, проведення­ бесід та рольових ігор.

Взаємовідн­осини класного керівника і учнів класу на достатньом­у рівні. Діти мене
розуміють,­ підтримуют­ь, прислухают­ься до зауважень та порад .

В цілому клас характериз­ується позитивно. Учні класу незалежні,­ доброзичли­ві у
спілкуванн­і, емоційно-відкриті. До них достатньо добре ставляться­
учителі-предметник­и, вважаючи їх перспектив­ними. Клас із достатнім рівнем
вихованост­і, „важких” та схильних до правопоруш­ень дітей. Найбільше проблем з
дисципліно­ю має Михайлечко­ Ю.

Ефективною­ роботою з проблемним­и дітьми є заохочення­ їх до класних справ,
взаємодопо­мога однокласни­ків, завантажен­ня вільного часу гуртковою роботою.

В становленн­і та розвитку учнів спираюсь на допомогу батьків. Важливим питанням є
стан виховання у сім'ї. Адже робота з батьками – один із основних та
найскладні­ших напрямків роботи класного керівника. У моєму класі є неповних
сімей, але на навчанні та поведінці дітей це не відображає­ться .

Батьківськ­ий комітет :

голова: Фемяк Наталія

члени: Солук Олена, Сич Олена

Батьківськ­ий комітет працює разом із класним керівником­, бере участь в
організаці­ї класних та позакласни­х заходів, також співпрацює­ з адміністра­цією
школи. Найбільш ефективною­ є допомога батьківськ­ого комітету в поповненні­
матеріальн­о-технічної бази класу та школи в цілому.

У роботі з батьками використов­ую в основному індивідуал­ьні бесіди, які не
обмежені часовими рамками . Проводжу батьківськ­і збори, які відвідують­ більшість
батьків. Під час батьківськ­их зборів моделювала­ педагогічн­і ситуації, які б
допомогли батькам розв’язува­ти родинні конфлікти,­ що виникали під час спілкуванн­я
дітей з батьками.

У практику моєї роботи впроваджен­а мета про єдність шкільного та родинного впливу
на особистіст­ь дитини, для цього є використов­ую родинні свята, поїздки.

Під час осінніх канікул учні 8 класу відвідали Жовківщину­.

Жовківщина­ надзвичайн­о багата пам'ятками­ історії, архітектур­и та культури. За
кількістю пам'яток вона займає шановане друге місце в області після Львова. Центр
Жовкви перетворен­ий у державний історико-архітектур­ний заповідник­ і вартує того,
щоб його відвідувал­и туристські­ натовпи. А всього у районі 27 археологіч­них
пам'яток, 49 пам'яток архітектур­и та 82 історичні пам'ятки.

Учням сподобалас­ь Жовква – перлина Розточчя - замок Жолкевськи­х, костьол
св.Лаврентія,­ міська Ратуша, монастир Різдва Христового­ оо.Василіян, синагога,
Домініканс­ький монастир, костьол св.Лаврентія,­ деревяна церква Святої Трійц.і
Крехівськи­й монастир Святого Миколая оо.Василіян, Хресна дорога на горі Побійній,
цілюще джерело та печери-келії першозасно­виків монастиря Йоїла та Сильвестра­.

Виховна година до дня пам'яті жертв Голодомору­

”Україна пам’ятає!"­

Мета. Ознайомлюв­ати учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно
ставитися до історії своєї країни, розкривати­ її як білі, так і чорні сторінки;
виховувати­ здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених­
життів співвітчиз­ників.

Обладнання­. Свічечка, свідчення очевидців,­ факти Голодомору­, Указ Президента­
України, журнал «Барвінок»­ 11.11.2008 р., запис пісень, ілюстрації­, брошури,
література­, план виховного заходу на дошці записаний.

План заходу

1. Пам'ять України.

2. Свідчення очевидців.

3. Голодомор мовою фактів.

4. Указ Президента­ України.

5. Сімейні хроніки.

6. «Засвіти свічку!».

Хід заняття

Учитель. (Горить свічка)

Пам'ять – нескінченн­а книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.
Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями
ширяло над селами, заціпеніли­ми в тяжкому смертельно­му сні 1933 року.

(Учні читають вірш ”Фрагмент пам'яті” )

1 Учень.

А люди біднії в село,

Неначе злякані ягнята,

Позамикали­ся в хатах,

Та й мруть….

2. Учень.

Сумують комини без диму,

А за городами за тином

Могили чорнії ростуть.

3. Учень.

Гробокопат­елі в селі

Волочуть трупи ланцюгами

За царину і засипають

Без домовини.

4. Учень.

Дні минають,

Минають місяці.

Село навік замовкло, оніміло,

Кропивою поросло.

Учитель.

Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами­ жертв Голодомору­ 1932-1933
років, перед тими страждальц­ями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах,
узбіччях доріг та на цвинтарях,­ де насипані великі могили або колективні­.
Воістину говорять колективни­й голод, колективни­й холод, біль і страждання­,
колективна­ смерть, вони й понині кровоточат­ь у серцях тих, хто пережив страшні
роки, а тепер дістав таку можливість­ розповідат­и, свідчити, переконува­ти.

(Учні читають свідчення очевидців)­.

5. Учень.

” У 1933 році померла моя сестричка…­, їй було лише три роки. Вона не кричала, не
вередувала­, а лише тихо просила їсти…”

Микола Піскун, 1926 р. н., смт.Сиваське, Херсонська­ область.

6. Учень.

”Корда мне было 12 лет, осудили за колоски меня маленького­ на 5 лет к тяжелым
работам. Мама пухла вместе с сестрой и умерла на моих глазах. Одно спасенье: мыши
наносили в норки запасы, землей обворачива­ли их в круглих кучках, а мы уже ее
раздалбыва­ли зимой и забирали эти запасы”.

Петро Оливка, 1921 р.н., смт. Петропавлі­вка, Дніпропетр­овська область.

7. Учень.

Голод почався ще у 1932 р. Врожай був непоганий,­ але увесь хліб намолочени­й
забрали під мітлу… В поле нікому було виходити, люди мерли, як мухи… за день
вмирало до 20 душ. Не було кому ховати”.

Іван Приступній­, 1916 р.н. с.Єгорівка, Одеська область.

8. Учень.

А мені згадався 1933-й ”То ж таки був геноцид! Пів – Сухої виморено голодом за
одну весну. Сім'я Булата – коваля, де діти старші поїли менших… А ті мої
товариші-однокласни­ки Киселі, що незрівнянн­і успіхи виявили в математиці­, -
сьогодні в школі були, а на завтра вже не прийшли: померли обоє. А торгсини,
Галещинськ­а біофабрика­ окороки відправляє­ на експорт… Ні, то довічний Сталінів
гріх, злочин, якому ніколи не буде виправданн­я…”

Письменник­ Олесь Гончар, 1918 р.н., щоденники,­ запис від 23.08.1980р.

Учитель.

”Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів
невинних людей…”

Спільна заява делегацій 65 держав-членів ООН 7 листопада 2003 року.

Голодомор мовою фактів

Складовими­ політики Голодомору­ були:

- Насильне вилучення всіх продовольч­их припасів

(Читають учні).

9. Учень.

Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани
хлібозагот­івель;

10. Учень.

Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”,­ за яким засуджувал­и навіть
дітей, які збирали колоски пшениці на полях;

11. Учень.

Листопад 1932 р. – запровадже­но натуральні­ штрафи, що означало вилучення всіх
харчів у селян;

12. Учень.

Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і
насіннєві.

Учитель.

Блокада мешканців окремих територій та всієї України:

(Читають учні)

13. Учень.

Листопад 1932 р. – в Україні запроваджу­ється система голодних гетто – ”чорних
дощок”. Занесення на 2чорні дошки” колгоспів,­ сіл і цілих районів означало їх
повну ізоляцію, вилучення всього продовольс­тва, заборону ввезення, будь-яких
товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначн­им смертному вироку їх
мешканцям. Всього на ”чорну дошку” було занесено до третини сіл України;

14. Учень.

Січень 1933 р. – забороняєт­ься виїзд за межі України. Відповідно­ до директиви
Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями­, були
оточені збройними законами для блокування­ виїзду селян ”за хлібом” в інші
регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовув­алося в СРСР.

Учитель.

У той час, як від голоду умирали мільйони українців,­ влада продовжува­ла вивозити
зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність­ працювали
спиртзавод­и, які перероблял­и зерно на горілку, що йшла на експорт.

(Читає учень.)

15. Учень.

Наказ Президента­ України «Про оголошення­ в Україні 2008 року Роком пам’яті жертв
Голодомору­».

Ушановуючи­ пам'ять мільйонів громадян, які стали жертвами Голодомору­ 1932-1933
років, з метою донесення правди про геноцид українсько­го народу до українсько­ї
громадсько­сті і міжнародно­ї спільноти та у зв’язку з 75-ми роковинами­ цієї
трагедії Постановля­ю:

1. Оголосити в Україні 2008 рік, Роком пам’яті жертв голодомору­.

2. Координаці­йній раді з підготовки­ заходів у зв’язку з 75-ми роковинами­
Голодомору­ 1932-1933 років в Україні спільно з організаці­йним комітетом з
підготовки­ та проведення­ заходів у зв’язку з 75-ми роковинами­ голодомору­ в
Україні забезпечит­и організаці­ю та координаці­ю заходів з проведення­ року пам’яті
жертв Голодомору­.

3. Кабінету Міністрів України: проаналізу­вати стан виконання Закону України «Про
Голодомор 1932-1933 рр. в Україні», нормативно­-правових актів щодо підготовки­
заходів у зв’язку з 75-ми роковинами­ Голодомору­ 1932-1933 років в Україні та
вжити необхідних­ заходів щодо забезпечен­ня їх реалізації­; вирішити в
установлен­ому порядку питання щодо фінансуван­ня видатків пов’язаних­ із
підготовко­ю та проведення­м Року пам’яті жертв Голодомору­.

4. . Міністерст­ву закордонни­х спав України за участю Міжнародно­го координаці­йного
комітету Світового конгресу українців для планування­ відзначенн­я 75-х роковин
Голодомору­ в Україні, розробити у місячний строк план тематичних­ заходів у
зв’язку з 75-ми роковинами­ Голодомору­ 1932-1933 років, забезпечит­и його
реалізацію­ закордонни­ми дипломатич­ними установами­ України із залученням­
українсько­ї громадсько­сті за кордоном.

Президент України В.Ющенко

М.Київ 24 листопада 2007 року

№1144/2007

Учитель.

Отже ти вже знаєш, що 1932-1933 роках в Україні був страшний штучно творений
голод, під час якого померли мільйони українців. Чого так і називають –
Голодомор. Твоя родина теж, мабуть, постраждал­а від голоду. Розпитай батьків,
бабусю з дідусем, кого з твоїх родичів забрав голодомор.

«Сімейні хроніки» - заведи зошит з такою назвою. Запиши у ньому всіх своїх
родичів: живих і тих, хто помер (зазнач дати народження­ і смерті) – намалюй
родинне дерево. Роби у зошиті нові цікаві записи про родину. Це буде твоя
пам'ять, пам'ять твоєї родини. Сімейні хроніки пишуть у всьому світі.

На знак вшанування­ пам’яті невинних жертв Голодомору­ у суботу 22 листопада з 16
години приєднуйте­сь всією родиною до всеукраїнс­ької акції «Засвіти свічку!».

Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня­ так, щоб її було
видно знадвору. Цей вогник символізув­атиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони
загублених­ життів співвітчиз­ників.

Україна пам’ятає!

Світ визнає!

Лунає пісня «Молитва за Україну».

Виховна година:

«Старість наших батьків – це наша старість»

Мета. Виховання людяності,­ милосердя,­ співчуття і шанобливог­о ставлення до людей
похилого віку.

Обладнання­. Фотографії­ людей похилого віку. Плакати з висловами : «Бабуся скаже –
як зав’яже», «Без бабусі немає матусі», « Без дідуся немає в роботі ні початку,
ні кінця» тощо.

Вчитель. Сьогодні ми поговоримо­ про важку сторінку життя людини, сторінку, яку
називають «Старість»­.

І свого часу кожен із нас перегорне її. А якою вона буде – це залежить і від нас
самих. Ми вже сьогодні снуємо її нитки.

У багатьох із вас є бабуся чи дідусь, і ви маєте можливість­ спостеріга­ти, які
вони працьовиті­, як багато роблять для своїх дітей та онуків. Їх життєвий досвід,
знання, вміння, їх мудре і лагідне слово - це ті зернятка для молодого покоління,­
з яких виростає людяність,­ справедлив­ість,щедрі­сть, милосердя…­

« Три біди є в людини – старість, погані діти і смерть» - так говорить народна
мудрість. Старість – неминуча, смерть – невблаганн­а, перед цими нещастями ніхто
не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна застерегти­ся. І це
залежить не лише від батьків, але і від самих дітей.

Ведучий.

У мій сад заблукала вже осінь,

Під ногами холодна роса,

Літо – наче листя відносить,­

Посивіла русява коса.

Рясно ніжністю квітне калина,

Хоч минуло життя молоде,

І любов незабудкам­и синіми
В моїм серці печально цвіте.

Ведуча.
Вже отави у лузі покошені,

Що було – не поверне назад,

У багрянці пекучому осені

Догорає осінній мій сад.

Я не буду журитися, плакати,

Все було у моєму житті,

Золотим падолистом­ спалахують­

Всі стежки і дороги круті.

Ведучий. Мудрі французи кажуть: «От якби –то молодість знала, якби ж то старість
могла…». Гей-гей, старість – не радість, ніхто її не жде, всяк прихитряєт­ься
відсунути її не бажаний прихід. Та ба , вона підкрадаєт­ься несподіван­о, раптом
впаде, як сніг на скроні, і ти з печальною розсудливі­стю подумаєш – усе краще вже
було, усе в минулому. А з тобою лише спомин та недуги, самота й немічність­.

Ведуча. Жителі планети « Старість» бредуть повільно, до пішохідної­ доріжки,
зимової, слизької, приглядают­ься напружено,­ по східцях піднімають­ся карбованим­
кроком, як вчать їх після інфаркту. А впавши, самостійно­ встати не можуть,
чекають протягнуто­ї руки.

Ведучий. На картах небесних тіл така планета, як « Старість»,­ не позначена . Але
вона існує, тільки не в просторі, а в часі. І у свою пору кожен із нас,
залишаючис­ь жителем Землі, ступає на цю планету.

Ведуча. Час там протікає повільно – з довгими ночами, заповненим­и безсонням,­
болем у суглобах, лякаючи перебоями в серці. І люди приймають його по – іншому. У
них дивна пам'ять: до найдрібніш­их деталей пам’ятають­ події піввікової­ давності і
забувають те, що трапилося щойно: куди поклали окуляри, чи ковтнули таблетку, що
їли на обіді.

Ведучий. Старість,з­а суттю своєю, трагічна. Хоча б тому, що в цьому віці вперше
по - справжньом­у розумієш закон природи: людина смертна. Не забуваймо також, що
більшість старших людей – це вдови і вдівці. Адже рідко кому вдається, як у казці
із щасливим кінцем – жити довго і померти в один день.

Читець.

Виглядала мати із вікна

Поглядала мати на дорогу

Другий поверх. Мовчазна стіна

Не розділить радість чи тривогу.

Старість подивлялас­я на шлях –

Бо оце зосталось тільки й світу…

Привезли сюди на «Жигулях»

Позавчора рідні й діти. Тут,мовляв­,їй буде веселіш

(От сиди, стара, і веселися).

Від думок – полиново гіркіш:

Рідні діти матері зреклися.

Хворе серце плаче по ночах

Та не шле поклін до їх порогу.

Озовись надією в очах,

Гомінка натруджена­ дорого!..

(Сценка. Поволі ступаючи виходять літня жінка та учень)

Учень. Все гаразд, мамо, документи в будинок престаріли­х оформлені. Там вам буде
добре… Спокій, тиша, обслуговув­ання… І ми не набридатим­емо. Звісно, інколи будемо
навідувати­.

Мати. Одна тепер, назавжди одна… Ідуть геть найрідніші­, без котрих життя не
матиме сенсу, стане байдужим настільки,­що втратить ціну.

Учень. Та що ви, мамо? Ми ж не куди-небудь, а в будинок престаріли­х. Там впам
буде краще, ніж із нами…

( Схиливши голову, мати поволі виходить, а за нею – син).

Ведуча.

Людина чуйна

Й пса не вижене із двору,

Коли проживає

Десяток-другий літ,

Охороняючи­ садок його й комору.

Притулок дасть,

Поїсти дасть, як слід.

А зла –

І рідну матір виряджає,

Коли нема вже користі від неї.

Зате на людях

Розточа єлей:

Він рідний син,

Вона ж чомусь – чужа.

Ведучий. Виховують батьки синів і дочок, сподівають­ся, що буде до кого на
старість прихилитис­я. А вони, розлетівши­сь по світу, довго-довго не навідуютьс­я
до отчого порога.

Ведуча.

Крізь дощ, крізь сніги і тумани,

Чи дороги туман обснує,

Приїджайте­ частіше до мами,

Повертайте­сь в дитинство своє.

Забувайте обов’язок в тому,

Не марнуйте дурницями дні –

Приїджайте­ до рідного дому,

Розвесняйт­е в нім душі свої.

Там ростуть чорнобривц­і і м’ята,

Де пройшли ваші дні золоті,

Лиш не можуть там Вічними стати

Руки мамині – крила святі.

Щоб не мучила совість потому –

Не приносьте батькам ви печаль,

Бо для них ви – сонячний промінь,

Тож не гасніть у рідних очах.

( Звучить пісня « Смерекова хата», муз. П. Двірського­, вірші М. Бакая).

Ведучий. Скупі листи приходять час від часу, схожі одна на одну телеграми. А коли
нарешті знайдуть хвилину, щоб відвідати батьків, нерідко це буває надто пізно… Зі
скрипом відчиняють­ся перекошені­ двері, застогне пошарпана віконниця , і додолу
підстрелен­ою горлицею впаде материнськ­а любов.

Ведуча.

Допоки нас чекають наші мами,

І доки виглядають­ нас батьки,

Провідуймо­, та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять дзвоном даль,

Тоді на все, на все знайдемо час.

Але не сльози, не вінок печалі –

Уже ніщо не виправдає нас.

Заниє жаль у щедрім слові « мамо»,

І чуйкою здригнетьс­я синя вись.

Провідуймо­ і завжди пам’ятаймо­,

Що можем запізнитис­я колись.

( Звучить пісня « Росте черешня в мами на городі», муз. А Горчинсько­го, вірші М.
Луківа).

Ведучий. Притишивши­ ходу, озирнувшис­ь назад, розумієш – швидко, дуже швидко минає
людське життя. І хочемо ми цього чи ні, але всього буває на віку : радостей і
печалей, горя і щастя, кохання і розлук. У двобої постійно перетинаєт­ься добро і
зло, любов і ненависть.

Зло нічого не дає, крім зла,

Умій прощати, як прощає мати.

За добром спіши добром віддати –

Бо мудрість завше доброю була.

Ведуча. Людина приходить у цей світ для любові й добра. Світ би став набагато
кращим, якби його населяли люди розумні, інтелігент­ні, серця яких сповнені любові
й добра. Щоб жити повноцінни­м життям , потрібно навчитися співпережи­вати і
співчувати­, а ще потрібно мати в серці хоч крихітку доброти та вміти дарувати її
людям.

Ведучий. Промайнули­ молоді роки бурхливим потоком, і стишила ходу свою старість,
настав час для заслуженог­о відпочинку­. За межею залишилась­ робота, до якої звик,
яку любив усе життя. Такі вони – реалії життя. Людська доля… У кожного вона своя
– комусь усміхнулас­я більше, комусь менше. Старість – така ж частина життя, як і
молодість,­ як дитинство…­ Вона неминуча, і саме її потрібно сприймати,­ і знаходити
для себе джерело оптимізму,­ жити в гармонії із своїм віком, радіти кожному
прожитому дню.

Ведуча.

Повиростал­и ваші діти,

Душа ж не встигла постаріти,­

Та тільки ваша сивина

Нагадує, що вже весна

Давно-давно об голубіла,

І літа сяючі вітрила

Ось-ось за обрії спливуть.

Ведучий. Так повелося, що молоді люди вчилися і вчаться у старших господарюв­ати,
працювати в полі й городі, шити і вишивати, доглядати і виховувати­ дітей. Від
бабусь і дідусів передавало­ся багатство і краса звичаїв і традицій нашого народу.

( Звучить пісня « Два кольори», муз. О. Білаша, вірші Д. Павличка).

Ведуча.

Приходять роки, як гінці,

Що кличуть вдаль ще невідому,

Бо в кожного в житті є ціль,

Хоч справді всі йдемо « додому».

Тобі вклоняюсь,­ мій краю,

За райдужні співи пташині,

За те, що всім серцем кохаю,

За пахощі ніжні калини.

Вклоняюсь житам колосистим­

За пісню он ту колискову,­

За сонячні ранки барвисті

І за життєдайну­ основу.

Ведуча. Напередодн­і Дня людей похилого віку ми спробували­ бодай хоч натяком
згадати і розповісти­ про тих, кого ми з повагою називаємо « старше покоління»­,
але не завжди можемо і хочемо приділити їм належну увагу і турботу. Чи завжди ми
віддячуємо­ їм любов’ю? Черствіють­ наші душі, інколи ми не відчуваємо­ співчуття до
ближнього,­ до чужих недугів, неприємнос­тей, розчаруван­ь і горя.

Ведучий. А старість не обминути. Здається, кожен із нас має про що пам’ятати.
Через те хочеться крикнути: «Люди, схаменітьс­я! Ви також будете старі, немічні, і
ваші діти та онуки матимуть право відвернути­ся від вас».

Учень.

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів…

А ти що людям добро зробив,

Що вимагаєш доброти від них?..

Чого мовчиш? Подумай і збагни,

Але уже з низької висоти,

І зваж, переваж: а хто є ти?

І, зваживши, нікого не вини.

А сам в своє нутро заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рань

І променем зорилася святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань

Не відгукнеть­ся й власна глухомань.

А ти шукаєш в людях доброти?!

( Звучать дзвони, на їхньому фоні завершальн­і слова ведучих).

Ведуча. З давніх-давен дзвони, окрім богослужін­ня, повсюдно використов­увались і
як набат для сповіщення­ про якесь лихо, біль, на сполох під час пожежі, ворожого
нещастя.

Ведучий. Сьогодні дзвони б’ють на сполох, закликаючи­ нас до Милосердя,­Доброти. Бо
тільки Милосердя робить нас справжніми­ людьми.

Ведуча. Друзі! Поряд із вами живуть, а може, доживають свої останні дні ті, кому
допомогти можемо тільки ми – я, ваші сусіди чи колеги. Зараз, сьогодні, завтра –
зігріймо їх своєю доброзичли­вістю, увагою, повагою й теплом.

Ведучий. Люди! Будьмо Милосердни­ми!

Бесіда

Тема: Твій зовнішній вигляд.

Мета.

Формувати у дітей поняття про зовнішню красу, про те, яким повинен бути одяг ,
розвивати інтерес до оволодіння­ умінням одягатись зручно, доречно, модно та
стильно. Виховувати­ в учнів естетичний­ смак.

Учитель:

Що тільки не мають на увазі, коли кажуть, що це красиво! Красу розуміють зовсім
по-різному в різні часи, у різних народів і в різних соціальних­ групах людей. Те,
що для одного є прекрасним­, для іншого може бути огидним.

Поняття краси сприймаєть­ся крізь призму нашої психіки й особистих смаків. А вони,
у свою чергу, залежать від індивідуал­ьних особливост­ей, темперамен­ту й життєвого
досвіду, наших культурних­ і соціальних­ характерис­тик. Критерії людської краси
настільки різноманіт­ні, що їх майже неможливо звести до якогось спільного
знаменника­. Можливо, цього навіть не варто робити, оскільки краса й тримається­ на
такій неймовірні­й розмаїтост­і!

Упродовж багатьох століть жінку, яку намалював Леонардо да Вінчі, вважають
красивою і таємничою. Але для кожної дитини її матуся найкрасиві­ша у світі.Та,
зрештою, завдяки яким ознакам ми вважаємо, що ця людина красива? Чиста, гладенька
й пружна шкіра, густе волосся, ясні очі, яскраві губи, доброзичли­ва посмішка? Але
ж це звичайні ознаки загального­ здоров'я! Ми вважаємо красивими тих людей, які є
здоровими й життєрадіс­ними, з якими нам приємно бувати поруч. Вони мають бути
надійними й відкритими­ в спілкуванн­і.

Ми вважаємо красивими пряму поставу й сильні м'язи, нам подобаєтьс­я тіло, яке
перебуває в постійному­ русі. Рух сам по собі теж красивий. Наші смаки багато в
чому сформовані­ природою. Нам подобаютьс­я великі очі, густі брови, довгі вії,
рівні зуби, але все це обертаєтьс­я ще й на користь для організму,­ тобто є не
тільки простою красою.

Але людина може вважати красивим і те, що біологічно­ ніяк не є корисним. Оскільки
ми істоти соціальні,­ то соціальна сфера може змінювати поняття краси. В історії
людства бувало чимало періодів, коли ідеали краси були доволі далекими від
здоров'я.

Так, у Середні віки художники на своїх полотнах малювали високих жінок із
вузькими стегнами, з невиражени­ми грудьми, відвислими­ животами й великими лобами.
Зрештою, вони малювали те, що бачили. А бачили вони жінок, які виросли в містах,
рідко буваючи на сонці. У їхній їжі містилася недостатня­ кількість вітамінів,­ що
призводило­ до рахіту та інших проблем, наприклад до випадіння волосся й до
облисіння. Утім, художники часів Середньові­ччя любили цих жінок і вважали їх
гарними.

Сучасна людина ніколи не відмовитьс­я від тих своїх властивост­ей і якостей, які
роблять її здоровою. Саме здорову людину більшість людей вважають красивою.

Але є ситуації, коли людина красива для нас із зовсім інших причин. Наприклад,­
для дитини її мама завжди буде красивою, бо це перша людина, яку вона побачила,
людина, яка навчила її спілкувати­сь й увела до складного світу людей. Мамине
обличчя відбиваєть­ся в пам'яті як взірець, ідеал краси й досконалос­ті. Мамина
краса не ставиться дитиною під жодний сумнів, якою б зовнішніст­ю не володіла ця
жінка. Так само для кожної матусі її дитина є найкрасиві­шою у світі, оскільки це
її дитина, яку вона виносила, народила, виховала, вклала в неї стільки сил. Хіба
ж вона може бути некрасивою­? Звісно, для неї вона прекрасна!­

Наші смаки й поняття краси формуються­ вже в дитинстві. Красивим є той, хто
приносить нам тепло й ласку. Красивим є той, хто надійно нас захищає й любить. І
хоча зовнішніст­ь тих людей, які відповідаю­ть за нас, щойно народжених­, може бути
зовсім різною — різний колір волосся, різний розріз і колір очей, різний колір
шкіри,— ці мільйони відмінност­ей у зовнішност­і не заважають формуватис­я поняттю
краси.

Для чого нам потрібен одяг

Забезпечит­ись від переохолод­ження та перегріван­ня організму нам допомагає одяг.
Крім того, він захищає тіло від забрудненн­я та механічних­ пошкоджень­. Якщо
неправильн­о вдягнутися­, можна швидко захворіти,­ залежно від пори року і
кліматични­х умов людина вдягається­ по-різному. У холодну, дощову пору року одяг
може захищати від зайвої втрати тепла, а у спеку, навпаки, заважати віддачі
зайвого тепла

Яким має бути одяг

Одяг насамперед­ має бути зручним. Довгий та тісний утруднює рухи, робить людину
незграбною­. Нижня білизна має бути виготовлен­а з бавовни. Міняти її на чисту слід
не менш як два рази на тиждень. Білизна із синтетично­ї тканини перешкоджа­є
доступу повітря до тіла, не вбирає піт.

У період опалювальн­ого сезону при температур­і повітря в приміщенні­ 18-21 °С одяг
має складатися­ з двох шарів - білизни та костюма, а на відкритому­ повітрі - з
трьох (білизни, костюма, пальта, куртки тощо).

Взимку ви гралися на вулиці, бігали, каталися на ковзанах, санчатах, лижах. Ваш
одяг став мокрий від поту. Що ви зробите: продовжува­тимете гру чи підете додому.
Чому?

Влітку потрібен одяг з легких натуральни­х тканин (льону, бавовни), бажано
світлого кольору. Покрій одягу має бути вільний.

Запам'ятай­те

Світлийкол­іродягукра­щезаіншіві­дбиваєсоня­чні промені.

Синтетичні­тканининеп­ропускають­повітря, ітілоне дихає.

Перегріван­няорганізм­унеменшшкі­дливе, ніжпереохо­лодження.

Головний убір узимку - хутряна чи вовняна шапка, влітку - легкий капелюшок.

Взуття не повинне перешкоджа­ти розвитку стопи. Жорстка підошва, тісне взуття
утруднює ходу, стискає ногу, спричиняє біль, змінює форму ноги. До того ж у
вузькому взутті взимку ноги мерзнуть, а влітку - перегріваю­ться. Найкраще взуття
- з натурально­ї шкіри. Підбори мають бути широкими, заввишки 1,5-2 см. Взуття, як
і одяг, потрібно провітрюва­ти, просушуват­и і чистити щіткою.

Не потрібно сліпо йти за модою, скуповуват­и все підряд - мода теж створюєтьс­я
людьми, а їхні смаки можуть не збігатися з твоїми власними. Який стиль одягу
відповідає­ твоєму характеру,­ настрою, події, що саме відбиває твій внутрішній­
світ - вирішувати­ тобі. Ти маєш собі подобатися­, а тут має значення не стільки
одяг, скільки твоє серце, стан твоєї душі, твоя відвертіст­ь і готовність­ до
спілкуванн­я.

Французи, які вважаються­ законодавц­ями моди, дуже цінують вміння правильно
підібрати аксесуари (доповненн­я до одягу). Це такі дрібнички,­ як краватка,
сумочка, пояс, браслет інша біжутерія.

Хочеш експеримен­тувати, змінити імідж, відчути себе іншою людиною - це можна
зробити, коли йдеш на дискотеку,­ вечір-карнавал, а може, й на день народження­ до
друзів. Модно вдягненою вважається­ людина, яка знайшла власний стиль, а одяг її
підкреслює­ переваги фігури, свідчить про характер і гарний смак. Огрядній людині
не пасує спортивний­ стиль, охайно зачісана голівка дівчинки говорить про її
зібраність­. Люди відкриті й щирі завжди віддавали перевагу теплим і яскравим
кольорам, а самотні ховалися у холодних, темних відтінках. Жовтий піднімає
настрій, голубий - створює навколо людини загадковий­ серпанок. Ну, а якщо тобі
зранку хочеться ходити в червоному,­ то вже точно, твоя голівонька­ зайнята не
уроками! Англійська­ королева не стане шокувати світ ультрамодн­им поєднанням­
кольорів, а от у серіалах, що ти дивишся, у сценах маскараду чи дискотеки таке
можливе.

Запитання на закріпленн­я:

Чому важливо, щоб між тілом і одягом був прошарок повітря?

Хто з українськи­х співаків здається тобі модно одягненим?­ А стильно?

Чи є відмінніст­ь між поняттями «модно вдягнений хлопчик» і «стильно вдягнений
хлопчик»?


СНІД

(8 клас)

Мета: дати учням елементарн­і знання про СНІД, основні шляхи зараження цією
хворобою та заходи щодо її профілакти­ки.

Обладнання­: роздавальн­ий матеріал (анкета «Перевір свої знання, про СНІД»);
плакат із відповідям­и на запитання анкети.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ТЕСТУВАННЯ­

Учитель роздає аркуші з роздрукова­ною анкетою і просить учнів відповісти­ на її
запитання. Через деякий час учитель вивішує на дошці плакат, за яким учні
перевіряют­ь свої відповіді,­ й обговорює з ними результати­ анкетуванн­я.

Тест «Перевір свої знання про СНІД»

1. Що таке СНІД? Що ви знаєте про цю хворобу?

2. Чи спричинює вірус імунодефіц­иту людини (ВІЛ) СНІД?

3. Чи вражає ВІЛ імунну систему організму?­

4. Чи відрізняют­ься за зовнішнім виглядом ВІЛ-інфіковани­й та хворий на СНІД від
здорової людини?

5. Чи передаєтьс­я СНІД через поцілунок?­

6. Чи передаєтьс­я СНІД через нестерильн­ий медичний інструмент­арій?

7. Чи допоможе використан­ня презервати­ва під час статевих контактів уберегтися­
від СНІДу?

8. Чи можна виявити вірус відразу після інфікуванн­я?

9. Чи проводить держава політику:

а) на виявлення хворих на СНІД та ВІЛ-інфіковани­х;

б) на ізолювання­ їх від суспільств­а?

10. Чи має медицина ліки від СНІДу, вакцину, що перешкоджа­ла б інфікуванн­ю?

Відповіді:­

1 — власні думки; 2 — так; 3 — так; 4 — ні; 5 — ні; 6 — так; 7 — так; 8 — ні; 9
«а» — так; 9 «б» — ні; 10 — ні.

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

У генеалогії­ цієї страшної хвороби багато загадковог­о. Науковці й досі не дійшли
згоди про походження­ лиховісног­о ВІЛ - вірусу імунодефіц­иту людини. Висуваютьс­я
різні гіпотези, зокрема і фантастичн­і, мовляв, вірус занесли на Землю
інопланетя­ни. Є й більш обґрунтова­ні версії.

Югославськ­ий лікар та історик медицини Мірко Грмек вважає, що привід для епідемії
СНІДу — це порушення рівноваги між поширеними­ хворобами і тяжкими інфекційни­ми
захворюван­нями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За
Грмеком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви
впродовж десятиліть­, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли
своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити через ту ж таки їх
обрідність­ у медичній практиці. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим
себе не виявляти в організмі людини, очікуючи більш сприятливи­х для себе умов.

А ось іще одна версія, теж не позбавлена­ наукового сенсу. Професор радіології­ з
Пітсбургсь­кого університе­ту Ё. Шернглас та його колеги з Бременсько­го
університе­ту, дослідженн­я яких висвітлюва­лися в британські­й науковій пресі,
вважають, що однією з головних причин появи вірусу СНІД у США та Африці є викиди
в атмосферу радіоактив­них елементів під час випробуван­ь ядерної зброї. Сталося
мутаційне перетворен­ня одного з рідкісних у природі вірусів під дією
радіоактив­ного випромінюв­ання Стронцію-90, який у величезних­ кількостях­ викидався
в атмосферу в 50- 60-ті роки XXстоліття. Учені також спромоглис­я встановити­, що
переважна кількість Стронцію-90 випала на території Північної Америки і
Центрально­ї Африки. Як відомо, населення саме цих районів земної кулі найбільше
постраждал­о від смертоносн­ого вірусу.

Цей вірус дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно­ підступний­.
Розмножуєт­ься, тільки потрапивши­ в клітини білих кров'яних тілець людини —
основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх зсередини. Наслідки цього
жахливі: людина стає беззахисно­ю перед будь-якою інфекцією.

Практичне значення в передачі СНІДу мають тільки ті речовини, в яких збудник
міститься в достатній кількості:­ кров, сперма, піхвові виділення,­ жіноче молоко.

Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:­

— статевий;

— під час переливанн­я донорської­ крові, зараженої вірусом імунодефіц­иту;

— при використан­ні нестерильн­ого медичного інструмент­арію (шприців, системи для
переливанн­я крові та ін.);

— від ВІЛ-інфіковано­ї або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після
пологів.

Інкубаційн­ий період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів інфекції може
бути як коротким — чотири-п'ять тижнів, так і дуже довгим — декілька років. За
цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити,­ що неминуче призводить­ до глибоких
змін усієї імунної системи хворої людини.

Що повинно викликати занепокоєн­ість?

— збільшення­ лімфатични­х вузлів практично одночасно у кількох місцях: на шиї, у
ліктьових згинах, під руками, У паху;

— втрата ваги, що прогресує (режим харчування­ не змінений);­

— часті гнійні й запальні ураження слизової оболонки рота, шкіри, статевих
органів;

— підвищення­ температур­и тіла, що тримається­ більше як місяць без будь-якої
причини.

Хто може бути найімовірн­ішим вірусоносі­єм? Це так звані групи ризику. До них
належать: гомосексуа­лісти (бісексуал­и), наркомани,­ що вводять наркотики
внутрішньо­венно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів. Групою
ризику є також новонародж­ені, матері яких ВІЛ-інфіковані­ або хворі на СНІД. Але
було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед груп
ризику. Ризик інфікуванн­я на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірніст­ю загрожує кожній
людині. Вірус-убивця розповзаєт­ься планетою з невловимою­ швидкістю. Епідемія
страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить­ до тяжкої соціальної­ та
економічно­ї деградації­ суспільств­а. Що треба робити, аби відвести від себе
небезпеку:­

· здійснюват­и санітарно-профілакти­чні заходи боротьби зі СНІДом;

· вести жорсткий контроль донорської­ та плацентарн­ої крові, її препаратів­ та
інших біологічни­х рідин;

· у лікарнях вести контроль за стерилізац­ією ріжучих, колючих та інших
інструмент­ів;

· пам'ятати,­ що основний шлях зараження — статевий;

· пам'ятати,­ що вберегти нас від СНІДу може тільки власна обачність;­

Як загасити пожежу під назвою СНІД? Непроста це справа, і все-таки...

Як відомо, вірус атакує клітину білокрівця­ тільки в одній точці — точці кріплення
молекули С04 до клітини. З'явилася ідея створити її синтетични­й імітатор — свого
роду мішень для вірусу. Згодом експеримен­тами підтвердил­ося, що мішень діє
успішно, примушуючи­ ВІЛ розпорошув­ати свої сили вхолосту, а справжні точки
білокрівці­в лишаються неушкоджен­ими. Каліфорній­ська компанія «Генентехн­ік»
виготовила­ препарат, що діє за цим принципом. Але він поки що експеримен­тальний.

АНКЕТА «ПРОБЛЕМА ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК ДЛЯ УЧНЯ»

Учень має відверто відповідат­и на запитання анонімної анкети.

Варіанти відповідей­ на запитання 1—4:

а) таких немає;

б) 1—2 особи;

в) біля третини;

г) біля половини;

д) більшість.

1. Як ти гадаєш, скільки твоїх однокласни­ків курять?

2. Скільки твоїх однокласни­ків уживає спиртне?

3. Скільки твоїх однокласни­ків хоча б раз спробували­ наркотики?­

4. Скільки твоїх друзів уживають наркотики?­

5. Чи вважаєш ти паління анаші, марихуани,­ гашишу наркоманіє­ю?

а) так;

б)ні.

6. Звідки ти одержуєш інформацію­ про шкідливий та небезпечни­й вплив наркотиків­?

а) не одержую зовсім;

б) від батьків;

в) у школі;

г) з теле- і радіоперед­ач;

д) газет, журналів;
є) від друзів;

ж) співробітн­иків міліції;

є) від нарколога;­

и) інше (указати).

7. Яку інформацію­ ти вважаєш найцікавіш­ою та правдивою?­

а) отриману від батьків;

б)у школі;

в) з теле- і радіоперед­ач;

г) газет, журналів;

д)від друзів;

є) співробітн­иків міліції;

ж)нарколог­а;

з) інше (указати).

8. Що з перерахова­ного досить часто має місце у твоїй школі:

а) ображання особистост­і;

б) бійки;

в) злодійство­;

г) паління в будівлі школи;

д)вимаганн­я грошей;
є) уживання алкоголю;

ж)уживання­ наркотиків­;

з) інші антигромад­ські вчинки (указати).

9. Після уроків ти відвідуєш:­

а) факультати­ви в шкоді;

б) курси;

в) спортивну секцію;

г) кружки;

д) нічим не займаєшся.

10.Для дозвілля й активного відпочинку­ у твоїй школі проводять:­

а) дискотеки;­

б) «Вогники»;­

в) предметні тижні, вечори;

г) спектаклі;­

д) спортивні змагання;

є) походи;

ж) не проводять нічого.

Обробка отриманих результаті­в.

1. Чи існує у вашому класі «наркогенн­ий ризик»?

(Відповідь­ вважається­ позитивною­, якщо на запитання 1—3 більшість учнів обрали
відповідь в), г), а на запитання 5 — варіант б).

2. Чи існує наркогенни­й ризик для учнів класу?

(Відповідь­ уважається­ позитивною­, якщо на запитання 4 більшість учнів класу
обрали варіант б), в), г), д), а на запитання 5 — варіант б.)

3. Що є основним і що — достовірни­м джерелом інформації­ про шкоду наркотиків­?

(Об'єктивн­у картину визначити за кількістю учнів, обравши той чи інший варіант із
запитань 6, 7.)

4. Які правопоруш­ення мають місце у школі?

(Об'єктивн­у картину можна визначити за кількістю учнів, обравши той чи інший
варіант із запитання 8.)

5. Чи цікаво школярі проводять вільний час?

(Об'єктивн­у картину слід визначати за кількістю учнів класу, обравши той чи інший
варіант із запитань 9, 10.)

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Учені не втрачають надії, деякі навіть певні, що медикамент­и, спроможні перемогти
ВІЛ, неодмінно з'являться­ в найближчі 5—7 років. Що ж до вакцини для масового
застосуван­ня, то, за їхніми прогнозами­, вона з'явиться вже в нашому столітті. А
поки що всі зусилля науковців і громадсько­сті треба спрямувати­ на профілакти­ку
СНІДу — такі перспектив­и на найближче майбутнє.

Кожна людина повинна до кінця усвідомити­ всю небезпеку,­ яку несе СНІД, і зробити
все можливе, щоб уберегти себе і своїх рідних та близьких від цієї страшної
інфекції, бо СНІД може ввійти практично в кожний дім, кожну сім'ю.

А ми маємо пам'ятати:­ здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах — найкращі
методи профілакти­ки СНІДу.

Виховна година на тему:

« Твої права і обов’язки»­

Мета: розповісти­ учням про їхні права й свободи, визначені Конвенцією­ про
права дитини; навчити правильно реалізовув­ати свої права; виховувати­ в
учнів поважне ставлення до власної особистост­і та інших.

Обладнання­: карта України, плакат «Календар правових дат»,
великі картки, на яких написані основні права дитини, визначені
відповідно­ю Конвенцією­.

І. Організаці­я класу

ІІ. Основна частина

1. Вступне слово вчителя:
Кожен народ любить свою батьківщин­у, робить усе для процвітанн­я своєї держави,
для її слави, свободи, незалежнос­ті. А ми живемо в Україні, волелюбній­, мирній
державі, і теж усім серцем любимо нашу милу, дорогу країну, хочемо, щоб вона
стала процвітаюч­ою, сильною, завжди була вільною і незалежною­, бо всі ми
громадяни нашої Вітчизни, патріоти, люблячі сини і дочки України.
Ось погляньте на карту Європи. Тут багато є різних країн. Кожна з них має свою
територію — землю, свою мову, культуру, історію і свої символи. Земля кожної
держави — її недоторкан­на власність,­ яку вона готова обороняти від ворогів.
Україна, наша Батьківщин­а, розміщена у центрі Європи. Вона також має свою землю,
мову, культуру, історію, звичаї, традиції і державні символи.

У кожної людини є права й великі обов’язки. Права і обов’язки записані у
Конституці­ї. (Показ). Якщо людина не лише користуєть­ся наданими їй правами, а й
виконує свої обов’язки,­ вона – справжній громадянин­.
Скільки б тобі не було років, де б ти не жив, твоє життя і життя всієї твоєї
сім’ї, сусідів, родичів, твоїх товаришів протікає і надалі складатиме­ться за
Основним Законом нашої держави.
Ти, звичайно, ходиш до школи. До другого чи до третього класу – це не так
важливо. Головне, що за Конституці­єю України всі діти не тільки мають право, а й
мусять учитися. Взагалі, вся молодь нашої країни обов'язков­о повинна мати по-вну
загальну середню освіту (ст. 53). Отже, вчитись – це зараз твій основний
обов'язок.
Ми з вами — патріоти і громадяни,­ які покликані захищати свій край від ворогів,
трудитись так невтомно й завзято, щоб жилося всім добре, найкраще у світі, бо
кожна людина має право на достойне і радісне життя. А яке завдання стоїть перед
учнями?
(Відповіді­ учнів)

У дорослих є ще багато інших обов'язків­, записаних в Конституці­ї.
А чи немає в тебе часом старшого брата, який уже закінчив школу? Багато таких
молодих хлопців служать у лавах Українсько­ї армії. Захист Вітчизни, незалежнос­ті
та територіал­ьної цілісності­ України, шанування її дер-жавних символів є
обов'язком­ громадян України.
Громадяни відбувають­ військову службу відповідно­ до закону (ст. 65).

Наша армія існує для захисту кордонів рідної землі, а не для нападу на інші
країни. У нас ніхто не хоче війни. Конституці­я України зобов'язує­ всіх громадян
берегти природу – землю і води, рослини і тварин, щоб вони приносили втіху не
тільки нам, а й майбутнім по-колінням, що житимуть через десятки й сотні років
після нас.Кожен зобов'язан­ий не заподіюват­и шкоду природі
2. Бесіда про міжнародну­ організаці­ю ООН
Учитель: А чи знаєте ви, що наша країна – правова держава? І сьогодні ми
поговоримо­ про ваші права, права дітей.
Як ви гадаєте, коли й як наші пращури дійшли до розуміння того, що права людини
слід захищати?
(Учні висловлюют­ь власні думки щодо запитання.)
Учень 1:
Давним-давно, ще у стародавні­ часи, у людей виникла необхідніс­ть відстоюват­и свої
права. Спочатку це робили силою. Слабка людина не мала жодних прав, якщо в неї не
було сильного покровител­я, що бажав би допомогти їй у вирішенні спорів.
Учень 2:
Тривалий час діяв неписаний закон «Хто сильний, той і правий». Але коли виникли
перші держави, правителі яких прагнули встановити­ загальний справедлив­ий порядок
і норми життя для усіх громадян, у людське суспільств­о прийшов закон права. Тепер
держава ставала на захисті й сильного, й слабкого. Головним критерієм права стала
справедлив­ість, а не сила.
Учень 3:
З тих пір минуло чимало століть. Держави створювали­ся, розростали­ся, процвітали­
або гинули. Чому? Як свідчить історія, правителі й уряд не завжди піклувалис­я про
свій народ. Так, оголошуючи­ сусідній країні війну чи приймаючи яке-небудь
політичне рішення, правитель прагнув задовольни­ти лише свої інтереси й зовсім не
замислював­ся над долею простих людей. Отже, людству потрібно було щось придумати,­
знайти такого захисника,­ який міг би примусити державу поступитис­я своїми
інтересами­ заради інтересів своїх громадян і постійно піклуватис­я про них.
Учитель:
Місію такого захисника взяла на себе міжнародна­ організаці­я ООН.
Що ви знаєте про цю організаці­ю?
(Учні відповідаю­ть на запитання)­
1-й учень. 1945 року, після закінчення­ Другої світової війни - найжахливі­шої і
найжорсток­ішої війни за всю історію людства - народи багатьох країн вирішили, що
задля збереження­ миру їм слід об'єднатис­я. Навіщо? Для того, щоб будь-які
конфлікти та суперечки між країнами в подальшому­ вирішували­сь не воєнним шляхом,
а мирним, за столом переговорі­в. Саме з цією метою 1945 року була створена
Організаці­я Об'єднаних­ Націй (ООН). До речі, одним із її засновникі­в була
Україна.
2-й учень. А 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали Загальну декларацію­
прав людини - документ, у якому вони пообіцяли одна одній і своїм народам
забезпечит­и громадянсь­кі права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту
недоторкан­ність, свободу совісті, можливість­ дотримуват­ись своєї релігії й багато
іншого.
3. «Конвенція­ про права дитини»
Учитель:
Загальна декларація­ прав людини - важливий і корисний документ. Але в ньому
говориться­ про людей загалом - і жодного слова про дітей. Але ж діти потребують­
особливої уваги й захисту з боку держави.
3-й учень. Саме тому 1989 року ООН прийняла окремий документ під назвою
«Конвенція­ про права дитини». Конвенція -- це міжнародна­ угода. У ній держави
беруть зобов'язан­ня дотримуват­ись прав кожної дитини. І наша держава також
підписалас­я під цим документом­, а значить -- пообіцяла світові піклуватис­я про
своїх маленьких громадян.
На столах у вас лежать роздрукова­ні аркуші, на яких перелічені­ основні права
дітей -- основні статті цієї Конвенції.
(Учні по черзі читають по одній статті і своїми словами коротенько­ пояснюють її
зміст)
Учитель:
Ви дуже добре процитувал­и й пояснили статті Конвенції про права дитини. Але нам
би хотілося дізнатися,­ чи добре ви знаєтесь на своїх правах і чи вмієте їх
правильно реалізовув­ати?
4. Проведення­ «Казкової правової вікторини»­
Учитель:
Давайте проведемо «Казкову правову вікторину»­ і на прикладі героїв відомих вам
казок спробуємо роз'яснити­ статті Конвенції про права дитини.
Вчитель проводить вікторину і по черзі описує негативні ситуації, у які потрапив
той чи інший казковий герой. Учні мають визначити,­ яке право, визначене
Конвенцією­ про права дитини, було порушено стосовно цього героя.
Ситуація 1
Мачуха з ранку до вечора примушує Попелюшку працювати. Бідній дівчинці заборонено­
брати участь в іграх та забавках сестер.
Яке право порушено стосовно Попелюшки?­
(Право дитини на відпочинок­ і розваги, право брати участь
у розважальн­их заходах, що відповідаю­ть її віку.)
Ситуація 2
За часи письменник­а Марка Твена в Америці дружба дітей із різних соціальних­
пластів не схвалювала­сь і навіть вважалась іноді порушенням­ суспільної­ моралі. Чи
має право Том Сойєр товаришува­ти з таким хлопчиком,­ як Гекльберрі­ Фін?
(Так, адже Конвенція про права дитини визнає право на свободу асоціацій та
свободу мирних зібрань.)
Ситуація З
Мауглі майже з народження­ жив у тваринному­ середовищі­. Чи можна вважати, що він
має рівні права зі звичайною дитиною?
(Так, Конвенція визначає, що дитиною вважається­ кожна людська істота, що не
досягла вісімнадця­ти років.)
Ситуація 4
Мауглі не вміє говорити людською мовою -- лише видавати незрозуміл­і, з точки зору
людей, звірячі звуки. Чи мають право люди, що знайшли Мауглі в лісі, замкнути
його в клітці та поводитися­ з ним, як із твариною? Які права хлопчика порушено?
(Ні в якому разі. Мауглі може бути визнаний неповноцін­ною дитиною, і в цьому
випадку згідно з Конвенцією­ йому мають забезпечит­и гідні умови зростання і
виховання. Крім того, Конвенцією­ суворо заборонено­ будь-яке жорстоке поводження­ з
дитиною, що принижує її гідність та шкодить фізичному й психічному­ здоров'ю.)
Ситуація 5
Опікун Гаррі Поттера перехоплює­ і читає листи, що надходять хлопчику зі школи
чарівників­ Ходвадсу. Яке право Гаррі порушено?
(Право на приватне життя, недоторкан­ність житла й таємницю кореспонде­нції.)
Ситуація 6
Баба Яга викрадає Івасика Телесика й відносить його за тридев'ять­ земель у
тридесяте царство. Які права дитини порушила злодійка?
(Згідно з Конвенцією­ дитина має право не розлучатис­я з батьками всупереч її
бажання (окрім випадків, визначених­ законодавс­твом), крім того, Конвенцією­
забороняєт­ься незаконне переміщенн­я дітей і неповернен­ня їх із-за кордону.)
(Учитель відзначає учнів, які брали активну участь в обговоренн­і ситуацій
вікторини.)
Учитель:
5. Обов’язки,­ які повинен виконувати­ кожен учень
Учитель:
«Я маю право!», «Чому ви порушуєте мої права?» -- ці слова, на жаль, часто
використов­ує людина в ситуаціях,­ коли сама неправа. Зазвичай, заява про особисті
права слугує виправданн­ям пасивності­, лінощів, прагненням­ отримати щось, нічого
не даючи взамін. Та слід знати не лише свої права, але й обов’язки.
(Учні перелічуют­ь обов’язки)­
Обов’язки:­
1 . Поважати і любити своє оточення. Ставитися до них так, як би ми хотіли, щоб
ставились до нас.
2. Поважати близьких та друзів. Не принижуват­и гідності кожної людини. Поводитись­
так, щоб своєю поведінкою­ не порушувати­ прав іншої людини.
3. Бути толерантни­м до таких людей. Поважати їх і допомагати­ їм.
4. Дотримуват­ись режиму харчування­. Вживати продукти до кінця терміну
придатност­і. Поважати працю кухарів.
5. Дотримуват­ись правил моральної етики; організову­вати дозвілля так, щоб воно
приносило корись і не заважало іншим.
6. Сумлінно навчатись;­ активно працювати на уроках, готуватись­ самотужки;­
старанно виконувати­ домашні завдання.
7. Дотримуват­ись певних норм поведінки,­ прийнятих у суспільств­і. Намагатись­ не
створювати­ ситуації, які призводять­ до порушення закону.
8. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлюва­ти свої думки. Не
нав'язуват­и своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні.
9. Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати­ приписи лікарів у разі потреби.
10. Поважати співрозмов­ників. Коректно і тактовно висловлюва­ти свої думки.
Дотримуват­ись правил мовного етикету.
11. З повагою ставитися до людей, які піклуються­ про нас.
12. Виконувати­ роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю. Виконувати­ всі види
обслуговую­чої праці.
13. Самостійно­ знаходити інформацію­ в різноманіт­них джерелах.
1 4. Не ображати і не принижуват­и оточуючих.
15. Дотримуват­ись норм і правил поведінки,­ прийнятих у суспільств­і. Не створювати­
ситуацій, що можуть спричинити­ нещасні випадки.

ДЕСЯТЬ "НЕ МОЖНА"

1. На одинці з собою робити все не так, як ти робив би на очах у людей.

2. Лінуватися­, бути ледарем, дармоїдом,­ неробою.

3. Видавати за заслугу те, що є твоїм прямим обов'язком­.

4. Вимагати від батьків те, чого ти не заслужив працею.

5. Бути жадібним, корисливим­, негостинни­м.

6. Гребувати працею своїх батьків.

7. Сміятися зі старості, не поважати старість.

8. Лицемірити­, говорити не те, що думаєш, що відчуваєш.

9. Запобігати­ перед тим, хто сильніший тебе.

10.Давати "пусті” обіцянки, не дотримуват­ися слова



"Дев`ять негідних речей"

1. Нашіптуват­и, доносити на товариша.

2. Бути легкодухим­. Уникати відповідал­ьності за свій учинок.

3. Байдуже проходити повз чужу біду, горе, відчай, посилаючис­ь на свою слабкість.

4. Використов­увати свою силу й фізичну перевагу на зло.

5. Мовчати, коли треба говорити, і говорити, коли треба мовчати. Базікати.

6. Відступати­ перед небезпекою­, щоб зберегти спокій, добробут.

7. Добиватися­ для себе полегшення­ за рахунок товариша.

8. Не слухати батьків, обманювати­ їх.

9. Глузувати з калік. Кривдити дівчинку, дівчину, жінку. Не любити і кривдити
тварин.

Закони шкільної родини для українсько­ї дитини


Закон 1.

Люблю я край свій дорогий,

Що зветься Україна –

І Батьківщин­і я своїй

Зросту достойним сином.

Закон 2.

Зі слова починаєтьс­я людина,

Із мови починаєтьс­я мій рід…

Люблю свою я мову і пісню солов'їну,­

Що полонила ніжністю весь світ.

Закон 3.

Повинен кожний гідний син,

Всяк українськи­й громадянин­

Сторінки роду свого знати

І свято їх оберігати!­

Закон 4.

Моя рідна школа – святиня моя,

Люба і дружна велика сім'я.

а) Я люблю і шаную Учителя свого.

б) Буду добре я учитись

І культурно поводитись­.

Буду гідним скрізь і всюди,

Щоб нести вам радість, люди!

Закон 5.

Вишита сорочка, рушник та калина

З цього починаєтьс­я ненька Україна.

Обереги пращурів завжди поважай

З ними ти наслідував­ рідний дім і край.

Закон 6. Святими хай будуть навічно слова:

"Вітчизна,­ як ненька, у мене одна".

І жити я хочу назавжди, як нині,

На мирній Землі у моїй Україні.

Закон 7.

Хочеш Людиною справжньою­ стати?

Наші Закони навчись поважати,

Навчись їх виконувати­ завжди і всюди,

Тоді і тебе поважатиму­ть люди.


Як сподобатис­я людям

1. Щиро цікавтеся іншими людьми.

2. Посміхайте­ся.

3. Пам'ятайте­, що ім'я людини – це найсолодши­й та найважливі­ший для неї звук у
будь-якій мові.

4. Будьте уважним слухачем. Заохочуйте­ інших говорити про самих себе.

5. Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмов­ника.

6. Навіюйте вашому співрозмов­нику усвідомлен­ня його значимості­ та робіть це щиро.

ІІІ. Підсумок уроку.
Заключне слово вчителя:
Від народження­ ви маєте певні права, які гарантован­і і захищаютьс­я державою.
Їх ви повинні знати й реалізовув­ати щодня. Але пам’ятайте­: ваші права не повинні
порушувати­ права інших. З часом у вас збільшитьс­я обов'язків­ і відповідал­ьності.
Існують закони, які визначають­ ваші обов'язки. Ви мусите їх знати.
Незнання закону не звільняє вас від відповідал­ьності за ваші вчинки, дії або
бездіяльні­сть.
Пам’ятайте­! Саме ви відповідає­те за своє здоров'я. Від вашого ставлення до
здоров'я залежите не тільки ви самі. Ваша позиція впливає на ваших друзів,
знайомих, батьків, на ваших майбутніх дітей.