Англійська мова у школі

Виховний захід на тему "Державні символи України"

Мета: ознайомити учнів з історією виникнення і встановлення державної символіки України: виховати в учнів почуття національної свідомості, повагу до державних символів, патріотизм, розвинути почуття відповідальності до своїх обов’язків перед державою.

Форма проведення: класна година.

Місце проведення: класна кімната.

Тривалість: 45 хвилин.

Обладнання: державний прапор України, зображення малого герба України, магнітофон і касета з записом національного гімну “Ще не вмерла Україна”, портрет Т.Г.Шевченка.

Література: “Рідна школа”, “Все для вчителя”, “Енциклопедія для школярів”, “Розкажіть онуку”.

                                                  Хід роботи:

1. Ведучий 1. Знайомить учнів з темою класної години.

– “Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…

от де, люди наша слава, слава України!”

– Кожна незалежна країна має власний прапор, герб і гімн. (Розповідає про встановлення української державності Ведучий 2).

Прапор відомий з античних часів. Древні стяги були у великій шані на Русі ще за часів язичництва. Жодне військо без прапора не вирушало  в похід. Одна з версій щодо давньої української традиції поєднання жовтого і синього кольорів. Згідно з неї слово “хохол” – монгольського походження: “хох” – синій, “улу” – жовтий. Символами України є чисте небо – символ миру та пшеничне поле – символ достатку.

…”Бій одлунав. Жовто-сині знамена.

Затріпотіли на станції знов…”

(Балада Сосюри).

Саме з цього твору більшість громадян України вперше дізналися про саме існування національного прапора своєї держави. 28 січня сесія Верховної Ради України більшістю голосів проголосила синьо-жовтий прапор Державним Прапором України.

Державний Прапор України – це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів (під час розповіді ведучого 2, ведучий1 проносить прапор між рядами).

Ведуча: Тризуб є один із найдавніших знаків на території України, його зображення дійшло до нас з часів Трипільської культури (5-3 тис. до н. е.). він був родовим знаком Рюриковичів – князів Русі (зображення тризуба вішається на дошці).

Вірш В.Ткаченка “Тризуб”

Тризуб (як сокіл, що йде в піке),

Облюбував собі на лавах Рюрик.

І віщий князь Олег на вежах бурих

Лишав його зображення стрімке.

На печенігів, половців у шкурах

Цей герб наводив жах – було й таке!

І дерево життя з малого вінка

Не вимерзти в голодних кучугурах

Сам Олександр здіймав Тризуб увись

Як з півночі посунули колись

Навали шведів і тевтонів сила.

І коли схрестились грізно меч і спис

А для наук йому розправив крила

Засновник Академії – Могила.

Існує багато різних тлумачень цього символу. Але, безперечно, тризуб – знак державної влади. Він зустрічається на монетах князя Володимира, його синів Святослава і Ярослава Мудрого. Він є у гербі Анни Ярославни, королеви Франції. Аналогічне клеймо має й церква, яка знайдена при розкопках Десятинної церкви у Києві.

У 1918 році 12 лютого малою радою в Коростені затверджено Державним гербом УНР зображення золотого тризуба на синьому тлі. Автором проекту був відомий художник В.Кричевський.

У продовж 1918-1920 рр. тризуб лишався державним гербом Української держави П.Скоропадського, а після проголошення акта злуки УНР і ЗУНР став Державним гербом об’єднаної республіки.

Як державний знак він символізує соборність (єдність) усіх українських земель. Законодавством передбачено окреме використання зображень як великого, так і малого державних гербів України.

Малий Державний герб – золотий Тризуб (знак княжої держави Володимира Великого) на синьому щиті – затверджено постановою Верховної Ради “Про державний герб України” від 10 лютого 1992 року.

Великий Державний герб повинен містити як головний герб України, так і зображення герба Війська Запорозького.

Вірш “Золотий непокірний тризуб”

Як птах золотий, в переливах

На прапорі має, горить

Це знак наш, це фабрики й ниви.

Це символ, що будем ми жить.

Це хліб наш, вугілля і цукор

Степи плодовиті, моря…

Це праці змозолені руки,

Що подвигом завжди горять.

Це наша любов, наша мужність,

Вогняний порив боротьби,

Це наша згуртованість дружня,

Це пісня нової доби.

Це юність, це клич поколінням,

Що йдуть крізь життєву грозу,

Це слава твоя, Україно,

Золотий непокірний тризуб.

Ведучий 1: “Довго нас недоля жерла

Досі нас наруга жере

Там ми крикнемо: “Ще не вмерла, ще не вмерла і не вмре!”

Я хочу вам розповісти про національний Гімн України.

Вірш “Яка краса: Відродження країни!”

Яка краса: відродження країни!

Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів.

Мовчали десь святі під попелом руїни,

І журно дзвін старий по мертвому гудів.

Коли відкільсь взялася міць шалена,

Як буря все живе схопила, пройняла –

І ось, дивись – у руках знамена

І гімна побід співа невільна сторона.

– Пісня – душа народу, національні гімни – найвищий прояв його волелюбних прагнень, духовно патріотичних устремлінь. Втративши свою державність, Україна кілька століть не мала і свого національного гімну, його заступами патріотичні пісні, ще не охоплювали долі всього народу, розмежованого кордонами Австро-Угорської та Російської монархії.

– Яскравим виявом патріотично-національних почуттів українців єдиної нашої землі стала поява вірша поета і етнографа Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна” написаний в середині 60-х років. Музика написана видатним західноукраїнським композитором і диригентом Михайлом Вербицьким.

15 січня Президія Верховної Ради України затвердила музичну редакцію гімну України. (Звучить музичний запис “Ще не вмерла Україна”).

Коли співають – пісня ще жива.

Співуче серце грати розрива.

Не вб’ють грани зловісні

Життя правічну пісню

Грани не вб’ють!

Співайте, люди, нелюдам на зло,

Співайте хором, щоб там не було!

Хай спів стрясає груди

Співайте хором люди

Співайте хором люди

Співайте хором люди

Співайте, співайте, співайте!

Під час звучання гімну всі встали.

Виховний захід на тему "Твій біль, Україно, дзвони Чорнобиля"

Оформлення: на сцені берізка із зламаним верхом.

Книжкова виставка: "Полум'я  полинне - на тлі чорнобильського болю".

Плакати: 1. В 10 разів збільшилась кількість онкозахворювань у дітей.

2. Демографічна криза. За 1996 рік кількість померлих перевищує на 157600 кількості      народжених.

3. Дегенерація нації. 12,5% - іномутантів. 14% -кризовий стан здоров'я людей.

4. Земля в біді просить захисту.

Ведучий. Добрий день, друзі! Дозвольте розпочати засідання літературної вітальні. Всіх нас привела сюди і з'єднала трагічна подія. Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнибильської трагедії все одно хвилюватиме людей, - і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від скривдженої землі. Проблеми Чорнобиля - це біль України. Наш поет-провидець Т. Шевченко писав так.

(Звучить музика)                          

Світе тихий, краю милий, моя Україно!

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш ?

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась?

                      Чи ти діточок непевних

                      Звичаю не вчила?

"Молилась, турбувалась, день і ніч не спала,

Малих діточок доглядала, звичаю навчала".

(Акорди музики збільшуються, а потім стихають і натомість чути дзвін 10 раз. Під звуки дзвонів виходять учасники - 10 учнів в чорному, а 10 учнів в національних костюмах. Учні в національних костюмах зупиняються в залі столиків, а в чорних костюмах піднімаються на сцену і ставлять кругом берізки свічки і також приєднуються до інших учнів. Стихають дзвони і звучить тиха музика).

Учениця: Чорнобильська трагедія. Це повість, що зіткана із правди, скорботи, мужності людей, зібраних у Зоні неприборканої стихії. Конкретні факти: діти, що грають у дворі, не знаючи про дозу радіації, яку вони одержують. Покинуті пустуючі будинки, неподалік від яких розки¬дані заражені радіацією собаки. Рудий, помираючий  ліс. Провал четвертого енергоблоку АЕС, оплетений сріблястий? смертоносним димом... - все тут сприймається як докір нашій безвідповідальності, як перестереження світу, що крокує в грізне атомне століття.

Учениця: Ми летіли над Україною, потопаючою в квітучих садах. Мине яких-небудь сім-вісім годин, і настане для цієї землі нова йра, ера біди і ядерного бруду. Гарна річка Прип'ять! Вода в ній коричнева, мабуть, тому, що витікає із торф’яних поліських болот, течія мідна, бистра. Зачерпнеш рукою терпку коричневату воду, і шкіру відразу стягне від бо¬лотних кислот. Це вони згодом після вибуху реактора і радіоактивного викида стануть добрими коагулянтами - носіями радіоактивних часток та одиниць ділення.

 Тут, в Чорнобилі, земля - древня. Тут князь Святослав наречену собі вибирав. Більше тисячі років цьому маленькому містечку. Та ось вистояв, не помер...

Учениця: 1 година 23 хвилини 58 секунд - в різних приміщенях блоку пролунали послідовно три вибухи. Щоб оцінити масштаби радіоактивного виділення, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросиму, важила 4,5 т. Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС ви¬кинув в атмосферу 50 тонн випарованого палива (тобто 10 хіросимських бомб, а на додаток 70 тонн палива і близько 700 тонн радіоактивного реакторного  графіту, що осів в районі аварії).

 Учень 1: І засурмив третій янгол - і велика зоря

спала з неба, палаючи, як смолоскип, і спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій - Полин. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона...

Учень:

Зоря - полин

Леонід Вишеславський Я народився в полиновім краї,

Де легенди сивої розкрилля,

Де себе знаходить і втрачає

Вік новий в гіркому Чорнобиля.

Ні біди, затаєної злоби...

Раптом зразу в пелену туману

Чорнобилям чорним на Чорнобиль

Впало одкровення Іоанна.

Ось спекотний вечоровий захід

Променями пізніми сплива,

І меднявий, неповторний запах

Виділяє далеч степова.

Та певне цей погляд - погляд смерті-Полинових зір із небокраю?

І вони так страшно, так відверто

І до нині нас застерігають?

Учениця:

Біль твого тіла

Володимир Коломієць

 Дитино моя! Ромашко цвіте - не доторкнись.    

 Трава буяє - не доторкнись.                        

 У бджіл на крильцях доза смертельна - Не доторкнись...

Б'є струм - незримі концентричні кола -

Пульс Землі.

Межа напруги – тридцяти кілометрова зона?

Під небом-піднебінням - гіркота

За сотню кілометрів.

На села осіда печалі пил...

Мільярди сил - прообраз термоядерної смерті –

Явив незримий досі вид, звільнившись від опіки.

Проти гіганта люди, як мурахи, ідуть на бій.

За тебе, дитино моя !

... У дзеркальце, заглянувши, ошкірилася дико,

Позадкувала атомна війна. То було колись - Дніпро горів.

Гасне й не погасне серед поля

Полум'я полинне - на тій зорі.

І на тлі чорнобильського болю.

Учень: Вони бігли без распіраторів, в повній темноті, висвіт¬люючи дорогу кишеньковими ліхтариками. На десятій відмітці повернули в сторону гецеенівського при¬міщення... Приміщення не було. Над ним - небо, полум'я. Перед ними - завали уламків, залишки обладнання і трубопроводів, серед всього - уламки реакторного графіту, від яких світило не менш 10 тисяч рентген на годину. Час іде. Тіло начальника зміни реакторного цеху накопичує рентгени, все темнішим стає ядерний загар в темряві ночі. Загоряє не тільки обличчя і руки, а й все тіло під одежею. Загоряє... горить, горить. Палить нутро. Стало зрозуміло, що реактора більше нема, що він перетворився на великий ядерний вулкан, що хлопці, працюючи в машзалі, загинуть дарма... Пожежники Титенюк, Ігнатенко, Тищура, Ващук...

Першу медичну допомогу їм надав лікар швидкої допомоги Валентин Білокінь. Це були, в основному, ін'єкції заспокоючого. Перше, що кидалося в вічі, це страшне збудження нервів, такого ніколи не доводилося бачити раніше. А це, як вияснилося згодом, був ядерний екстаз нервової системи, супертонус, який змінився згодом тяжкою депресією. Останніми з вогню вийшли Правик, Кибенюк, Телятников. В шість ранку Білокінь теж почав почувати себе погано і був доставлений у медичну частину. А на замлі кругом завалу чорні розсипи графітової кладки реактора. Очі знов і знов повертаються до цієї картини. Тяжко зізнаватися собі в простій і очевидній думці: реактор зруйнований...

Учень: Довго боролися лікарі за життя Володимира Правика. Зроб¬лено внутрівенну пересадку кісткового мозку, влитий екстракт печінки багатьох ембріонів для стимулювання кровотворення. Але потрібна була ще жива шкіра. А вона вся була вбита радіацією. Володя не міг говороти, тільки дивився. Почалося зникнення плоті на очах лікарів і рід¬них. Він почав таяти, сохнути, зникати. Людина з кожним часом зменшувалася, зменшувалася, зменшувалася. Помер¬лі - почорнілі, висохші мумії - зробилися легкими, як діти.

Учениця: Колись археологи прочитали цікавий надпис на вавилонянських табличках:" Якщо в місті пси збирають¬ся в зграї, місту бути зруйнованим". Місто Прип'ять залишилося покинутим, законсервованим радіацією на кілька десятків років. Місто-привид. Об'єднані в зграї собаки з'їли більшу частину радіоактив¬них кішок, почали загрожувати життю людей. На протязі трьох днів мисливці відстрілювали вівчарок, догів, спанієлів, пуделів, болонок... 29 квітня вулиці поки¬нутої Прип'яті були засіяні трупами різномастних собак.

Учениця:

«Лелека» Дмитро Шупта

 Із лісу, кажуть, повтікали лиси,

Зарився кріт! На дно карась осів.

І тільки цей - живий квітневий лицар –

Стоїть на хаті на одній нозі.

Село порожне -як музейна .плаха.

Ані шелесь!.. І, певно, через це

Замислилася чорно-біла птаха

Над золотим, крапинкою, яйцем.

Отак і ми, забуваючи легенди,

Розважливо міркуємо про гени,

А воду дистильовану п'ємо...

Нуртуючи нутром своїм понурим,

Несхибно за легендою пантрує

Четвертого реактора більмо.

Полин, чорнобильник, чорнобиль

 Гірка траво моя, це ти

Чомусь подумала, що обмаль

Мені твоєї гіркоти.

Учениця: Пам'ять про чорнобильську трагедію - назавжди. Тому що поряд з нами діти, яких не врятували тоді, і життя яких тепер під загрозою. Дітей з Чорнобиля лікують всі країни світу безкоштовно, але сім'ї невзмозі оплатити проїзд своїм дітям. Тоді звертаються до людей, і люди допомагають.